Яке кудзу краще: коричневе чи біле?

Клієнти нашого магазину час від часу питають про «білу» кудзу, вважаючи, що вона якісніша або сильніша за звичайний корінь кудзу з протоколу Бухнера. Це поширена і зрозуміла плутанина: під загальною назвою «кудзу» на ринку насправді ховаються дві ботанічно різні рослини роду Pueraria, які традиційна китайська медицина завжди розрізняла, а сучасна фітотерапія на пострадянському просторі — часто ні. У цій статті розберемо, чим ці дві рослини відрізняються, чому «біла» не означає «краща», і яку з них насправді використовують у лікуванні бореліозу.

Дві різні рослини під однією назвою «кудзу»

Рід Pueraria налічує кілька десятків видів, але у контексті трав'яної медицини і кулінарії плутанина виникає між двома конкретними рослинами: Pueraria lobata та Pueraria thomsonii. Деякі ботаніки класифікують їх як окремі види, інші — як різновиди одного виду Pueraria montana (відповідно Pueraria montana var. lobata і Pueraria montana var. thomsonii). Незалежно від точки зору на таксономію, у традиційній китайській медицині ці дві рослини завжди мають окремі назви, окремі стандарти якості у Фармакопеї КНР і принципово різне призначення.

В англомовній і україномовній торгівлі обидві рослини часто продають просто як «kudzu root» або «корінь кудзу», без уточнення виду. Саме звідси і виникає плутанина: покупець бачить два схожі на вигляд сушені корені різного кольору і вирішує, що світліший, «білий» варіант — це просто інша, можливо навіть краща якість того самого кореня.

Pueraria lobata (Ge Gen, 葛根) — лікувальний корінь

Pueraria lobata — саме той вид, який використовується в протоколі Бухнера і в західній фітотерапії для лікування бореліозу та коінфекцій. У традиційній китайській медицині цей корінь називається Ge Gen (葛根) і століттями застосовується для зняття жару, головного болю, напруги в шиї та плечах, при гіпертензії та для покращення мозкового кровообігу.

Корінь Pueraria lobata має видовжену, майже циліндричну форму без вираженого потовщення, на зрізі — жовтувато-коричневий колір, і відносно волокнисту, менш крохмалисту структуру. Головна причина, чому саме цей вид цінується в медицині — високий вміст ізофлавонів, насамперед пуерарину. Фармакопея КНР вимагає вмісту пуерарину не менше 2.4% у сировині Ge Gen — це і є речовина, відповідальна за протизапальну, судинозахисну і нейропротекторну дію кореня, детально описану на сторінці кудзу на цьому сайті.

Pueraria thomsonii (Fen Ge, 粉葛) — харчовий корінь

Pueraria thomsonii — це інший, ботанічно окремий (або принаймні інший різновид) корінь, який у китайській традиції називається Fen Ge (粉葛), що буквально перекладається як «крохмальна пуерарія». Це саме той корінь, з якого традиційно добувають крохмаль кудзу (葛粉), використовуваний в кантонській кухні для приготування десертів, напоїв і як натуральний загусник — знаменитий десерт «фен ге тонсуй» готують саме з нього.

Корінь Pueraria thomsonii також видовжений, але помітно більше потовщується і «бульбовіє» в процесі росту. М'якуш кореня — світліший, майже білий або кремовий, значно менш волокнистий і набагато багатший на крохмаль. Саме цей світлий колір і крохмалиста, майже прозора на зрізі текстура і є тим, що клієнти часто описують як «білу» кудзу. Але за вмістом активної речовини картина зовсім інша: Фармакопея КНР вимагає для Fen Ge вмісту пуерарину лише 0.3% — приблизно у вісім разів менше, ніж у медичного Ge Gen.

Чому «біла» пуерарія — це не «краща» пуерарія

Логіка «світліший і чистіший на вигляд корінь — отже, якісніший» інтуїтивно зрозуміла, але в цьому конкретному випадку вона працює у зворотньому напрямку. Білий колір і крохмалиста текстура Pueraria thomsonii — це не ознака очищення чи вищої якості, а ознака того, що рослина від природи накопичує значно менше ізофлавонів і значно більше крохмалю. Це просто інша рослина з іншим хімічним складом, вирощена і відібрана роками селекції саме заради харчових, а не лікувальних властивостей.

Дослідження, що порівнювали хімічний склад обох коренів, підтверджують цю картину послідовно: ізофлавони й флавоноїди значно переважають у Pueraria lobata, тоді як загальний вміст крохмалю, навпаки, суттєво вищий у Pueraria thomsonii. Клітковини і білка в лікувальному корені також більше. Тобто це не питання «кращого» чи «гіршого» кореня — це питання того, яка рослина взагалі підходить для вашої мети: лікування чи кулінарія.

Як відрізнити корінь на вигляд

Якщо ви купуєте цілий сушений корінь або нарізку, звертайте увагу на кілька ознак:

• Форма і потовщення. Ge Gen (Pueraria lobata) — витягнутий, майже рівномірної товщини по всій довжині. Fen Ge (Pueraria thomsonii) — помітно потовщується, часто бульбоподібний.
• Колір на зрізі. Ge Gen — жовтувато-коричневий, іноді з видимими волокнистими прожилками. Fen Ge — світлий, майже білий або кремовий, гладкий, майже скляний на вигляд через високий вміст крохмалю.
• Текстура. Ge Gen — щільніший, більш волокнистий, важче ламається. Fen Ge — крихкіший, борошнистий на дотик.
• Смак відвару. Ge Gen має легку гіркуватість поряд із солодкавим присмаком. Fen Ge — переважно нейтрально-солодкий, «крохмалистий» смак, майже без гіркоти.

Різниця в кольорі зберігається навіть після сушіння: суха нарізка і порошок Pueraria lobata залишаються сіро-коричневими, тоді як аналогічна нарізка чи порошок Pueraria thomsonii помітно світліші. А от у настоянках, екстрактах та інших рідких формах колір сировини вже не видно, тож єдиний надійний спосіб дізнатись, що саме ви купуєте, це запитати продавця про латинську ботанічну назву сировини (Pueraria lobata чи Pueraria thomsonii) або китайську назву (Ge Gen чи Fen Ge). Доброчесний продавець медичної сировини завжди зможе відповісти на це питання однозначно.

Яку пуерарію використовувати для лікування бореліозу

Для протоколу Бухнера і взагалі для будь-якого терапевтичного застосування при бореліозі, коінфекціях чи запальних станах потрібна саме Pueraria lobata (Ge Gen) — рослина, детально описана на сторінці кудзу на цьому сайті, з дозуваннями і механізмом дії. Pueraria thomsonii (Fen Ge, «біла» кудзу) — це чудовий харчовий інгредієнт зі своїми кулінарними властивостями, але вона не є заміною лікувального кореня і не має клінічно значущого протизапального чи судинозахисного ефекту в дозах, які реалістично можна отримати з їжі.